Главная
Новости
События
Информация
Новости гостей

Бизнес-портал
Форум
Чат
Галерея


Контакты
Поиск
Статистика

 

 


ISP Поділля-Телепорт
Iнтернет-магазин Bionet
Iнтернет-магазин Компютерна техніка

 

 
Новый дизайн сайту

Краще ніж старий
Гірше ніж старий
Я тут уперше
 

 
Декабрь 2017 (54)
Ноябрь 2017 (87)
Октябрь 2017 (61)
Сентябрь 2017 (69)
Август 2017 (50)
Июль 2017 (56)
Июнь 2017 (93)
Май 2017 (91)
Март 2017 (3)
Февраль 2017 (1)
Сентябрь 2016 (10)
Август 2016 (4)
Июль 2016 (19)
Июнь 2016 (12)
Май 2016 (9)
Апрель 2016 (17)
Март 2016 (22)
Февраль 2016 (34)
Январь 2016 (23)
Декабрь 2015 (52)
Ноябрь 2015 (21)
Октябрь 2015 (24)
Сентябрь 2015 (29)
Август 2015 (20)
Июль 2015 (17)
Июнь 2015 (18)
Февраль 2014 (3)
Январь 2014 (9)
Декабрь 2013 (3)
Ноябрь 2013 (1)
Октябрь 2013 (12)
Сентябрь 2013 (9)
Август 2013 (8)
Июль 2013 (6)
Июнь 2013 (10)
Май 2013 (8)
Апрель 2013 (16)
Март 2013 (8)
Февраль 2013 (4)
Сентябрь 2012 (9)
Август 2012 (6)
Июль 2012 (15)
Июнь 2012 (15)
Май 2012 (10)
Апрель 2012 (16)
Март 2012 (16)
Февраль 2012 (4)
Январь 2012 (2)
Декабрь 2011 (15)
Ноябрь 2011 (8)
Октябрь 2011 (20)
Сентябрь 2011 (9)
Август 2011 (6)
Июль 2011 (12)
Июнь 2011 (12)
Май 2011 (12)
Апрель 2011 (6)
Март 2011 (11)
Февраль 2011 (8)
Январь 2011 (8)
Ноябрь 2010 (7)
Август 2010 (1)
Июль 2010 (1)
Май 2010 (2)
Март 2010 (1)
Февраль 2010 (8)
Январь 2010 (3)
Ноябрь 2009 (1)
Октябрь 2009 (1)
Сентябрь 2009 (5)
Август 2009 (7)
Июль 2009 (2)
Июнь 2009 (2)
Май 2009 (7)
Апрель 2009 (22)
Март 2009 (2)
Декабрь 2008 (1)
Октябрь 2008 (4)
Сентябрь 2008 (1)
Август 2008 (11)
Июль 2008 (2)
Май 2008 (1)
Февраль 2008 (1)
Октябрь 2007 (1)
Сентябрь 2007 (4)
 




 
Могилев-Подольский городской сайт » "Головне, аби був мир!"

  --- : "Головне, аби був мир!"  
 
"Головне, аби був мир!"


ПЕТРО БРОВКО: "Головне, аби був мир!"
- В передноворічному інтерв’ю варто трохи відійти від серйозних, злободенних проблем, і тому пропоную поговорити не за протоколом. Це наше з Вами, певно, соте інтерв’ю і 14-те передноворічне інтерв’ю глави міста «Краянам» та всім могилівчанам. Які у Вас враження від спілкування з пресою в плані результативності?

- Безумовно, кожна зустріч несе позитив, дає певний результат. Ділимося думками про майбутнє, про перспективу. І в цьому, безперечно, є позитив. Головне – рівень довіри до ЗМІ. Місцеві мас-медіа завжди на рівні, тому що прагнуть вдосконалити свій професійний рівень, продемонструвати об’-єктивність, і я за це вдячний «Краянам» і Вам особисто. Не скажу цього про інших, хто в гонитві за сенсаціями нівелює принципи журналістської професії, подає різні пасквілі на догоду замовникам. Більшість телепередач, які сьогодні бачимо на центральних каналах, замовні, і це чітко прослідковується. На цьому тлі рівень довіри до таких медіа втрачається. Однак це не про вас. Кожна наша з вами зустріч дає можливість донести свої думки до жителів міста та почути їхні.

- Чи дотримуєтеся в житті традицій, чи є у Вашій сім’ї традиції, яким не зраджуєте?
- Новорічні свята - це приємні сімейні традиції, коли зустрічаєшся з рідними, перебуваєш в родинному колі. Спілкуємося, згадуємо все. Тому нашою головною сімейною традицією є новорічні свята. Головне бажання будь-якого свята - бачити тих, кого бачив у минулому році, бачитися з ними в наступному, і ще бачити, бачити і бачити…

- А в професійній діяльності встановилися якісь традиції?
- Останні 5 років продемонстрували таку закономірність і певну циклічність стосунків, що їх можна було б назвати традиційними. Мало того - напрацювали певну систему вирішення проблем, долання перешкод. Все, що відбулося, робило нас відповідальнішими, більш організованими і справнішими.

- То є традиція?
- Воно традиційно, тому що вимоги населення зростають, бажання жити цивілізовано підвищується, су-спільство змінюється, і тому ось ці традиції якісної, системної роботи, які стали усталеними, тільки допомагають в продуктивній діяльності.

- Щодо традицій, то у Вас склалася ще одна – традиція бути міським головою. За 5-ю каденцією у Вас буде 6-та?
- Ця традиція декого дратує. (сміється)

- Але то факт, і з ним не посперечаєшся. В області це, певно, найкращий результат. Ним мало хто може похвалитися.
- Головне, щоб у нас був мир і ми залишилися незалежною країною. Це мрія наших пращурів, це мрії практично кожного свідомого українця-патріота, що в дослівному перекладі означає - "дитина рідної землі". Тому будемо сподіватися, що традиційність, яку Ви відзначили, буде потрібна, приноситиме користь, і якщо на це буде бажання громади - чом би й ні. Головне - здоров’я.

- Окрім традицій, маєте ще й захоплення. Серед таких, яким віддаєте перевагу вже багато років, - гра в шахи. З якого віку почали грати і хто прищепив любов до цього виду спорту?
- Почав грати, напевно, після 25 років, коли виникла необхідність аналізувати свої дії і планувати на перспективу. В шахи я граю на аматорському рівні, але вони дають можливість побути один на один зі своїми думками, упорядкувати їх і підготувати себе до подальших кроків. Шахи - це можливість побути наодинці з собою.

- Чи давало Вам життя шах, мат чи пат?
- Мат не давало, і тому я перед Вами. Шахів було багато, а в патові ситуації прагнув не потрапляти, бо це - рівень мату. Шахи – це справді вищий інтелектуальний рівень спілкування. Якщо брати історію - гра надзвичайно інтелектуальних людей. Вони допомагають більш глибоко, більш відповідально аналізувати і діяти. На вигляд вони складні, а в грі - ще складніші, в кожної фігури є свої можливості. Так і в житті, коли потрібно використовувати і реалізовувати певні можливості, для того, щоби скласти в єдиний загальний ансамбль для досягнення цілі.

- З якою із шахових фігур Ви себе асоціюєте: король, кінь, пішак?
- Пішак.
- Чому пішак?
Тому, що приходиться першому робити крок.

- Зазвичай граєте білими чи чорними? Чи має це якесь значення?
- Це взаємна повага: якщо зіграв білими, повинен грати чорними.

- За період мерської діяльності кого більше набули: друзів чи ворогів?
- Друзів багато не буває. Мої друзі - це обмежене коло людей, яке не змінюється. Єдиного прошу у Бога: щоб вони були щирими, відвертими, і по-стійними. І я прагну бути таким.

- Зараз всі, кому не ліньки, дають оцінки і поради найвищим посадовцям у державі, критикують владу різних рівнів. Андрій Садовий якось в одному з інтерв’ю порівняв життя міського голови з життям в акваріумі. Як Ви гадаєте, чому він так висловився і що мав на увазі?
- Що би хто не казав, ти знаходишся у обмеженому просторі, як в акваріумі. Поряд – різні люди (як рибки). Вони бувають різні, є й хижаки, є й не хижаки, і тут нічого не вдієш. Так складається, що ти знаходишся в такому просторі, стикаєшся з різновидами живого світу, що там перебувають, і від того мусиш їх сприймати такими, якими вони є. Думаю, тому пан Садовий зробив таке порівняння.
Щодо критики, то я її розумію і сприймаю, але не сприймаю огульної критики та порожніх балачок. Знаєте, сьогодні критика інколи, на жаль, виходить за межі здорового глузду. Так не повинно бути, бо шкодить іміджу нашої української держави. Людина, яка була хоч один день, хоч одну годину на війні, має право говорити. Я вже не кажу за людину, яка була місяць на війні чи рік. Чи той, хто був на Майдані і на війні. Але не забуваймо, що спецслужби ворожої держави грають на загострених почуттях, роблять усе, щоби щире бажання збудувати країну використати на шкоду України. І ми бачимо випадки, які шкодять іміджу держави, дають карт-бланш ворогові для того, аби показати, що ми всередині країни не можемо дати собі ради, що в нас панує хаос, радикальні націоналістичні настрої. Це, безумовно, перешкоджає нашій владі підтримувати імідж України як цивілізованої держави.

- Продовжуючи непротокольні запитання, поцікавлюсь: Ви - авторитарний керівник, чи є все ж люди, до кого дослухаєтесь у прийнятті рішень?
- Можу сказати так: я чую практично кожного, хто зі мною розмовляє, однак можу й не сприймати чиїхось поглядів. Але покривлю душею, кажучи, що не пам’ятаю, що мені і коли сказали. Намагаюся запам’ятати і під час аналізу знаходжу необхідне раціональне зерно. Кожна людина - носій потужної енергії, в той чи інший момент випромінювання може бути сильнішим чи слабшим, але в будь-якому разі - це людина, яка несе енергію. Тому, безперечно, треба все сприймати.

- Бувають такі моменти, що колективна думка говорить про прийняття одного рішення, а Ваша інтуїція підказує протилежні речі? Як тоді вирішуєте, чи пристаєте до загалу, чи робите так, як вважаєте за потрібне?
- В більшості я приймаю рішення самостійно. І на це вказує результат. Інколи Могилів-Подільський може бути прикладом на рівні усієї держави. Це, наприклад, ставлення до декомунізації, до реального сприйняття «брата» на сході як ворога. Скільки себе пам’ятаю, кажу про Росію як про ворога. Якби я прислухався до думки загалу, до цих пір в місті ще ходили б вулицею Леніна і стояв би йому пам’-ятник. Моє бажання вивчити правдиву історію України, рідної землі з’явилося тоді, коли в інших і в принципі не з’являлось. Так як колись мене не розуміли, коли запроваджував круговий рух транспорту. А сьогодні держава переходить на це, є постанова КМУ, яка зобов’язує впроваджувати дану методику. Вінниця - наш обласний центр - почала будувати круговий рух у місті, тому, що це найнадій-ніша і найбезпечніша система.
Ще такий приклад: я завжди вважав, що краще більше навантажити одного працівника, дати гідну заробітну плату, аніж прийняти десять і платити мізер. Багато таких рішень, які приймав, спочатку зустрічали спротив, а згодом життя показувало, що я правий.

- То Ви йшли попереду?
Так сталося. (посміхається)

- Деякі люди вважають, що вони в якийсь період переростають себе. Чи не переросли Ви місцевий рівень? Можливо, з Вашим досвідом вже можна було б піти і вище?
- У мене було багато подібних пропозицій і були можливості. Скажу відверто: вони мене не цікавлять. Мене цікавить вільне життя.

- А були які?
- Я давно міг працювати на будь-якому рівні, не буду розповідати, де і як. А ще переконаний, що виграв би вибори до Верховної Ради неодноразово. Але мене це абсолютно не цікавить. В моєму характері кар’єризм абсолютно відсутній. Я надзвичайно приживаюсь до місцевості, до людей, до оточення. Я - місцева людина, якщо хочете – містечковий абориген, який не сприймає мегаполіси, надзвичайно жорстко ставлюся до урбанізації. Тому і не прагнув піти вище, не цікавив навіть обласний рівень.

- Міський голова – людина публічна. Ви звиклися зі своєю публічністю? Зараз її як сприймаєте?
- На жаль, зараз сприймаю дещо спокійніше. Навіть навчився не реагувати на людей із враженою психікою, у мене немає бажання щось їм пояснювати: пояснювати тому, хто цього не чує. Прагну спілкуватися з тими, хто мене розуміє.
Публічність вимагає дуже багато. Потрібно розуміти, що ці вимоги частково до тебе особисто, як до Петра Бровка, а частково - як до мера міста. І та частина, що стосується роботи міського голови, вона, безумовно, переважає і ставить певні вимоги до тебе. Ти повинен їм відповідати, навіть коли щось не подобається. Якщо назвався буряком - лізь в борщ. Іншого виходу немає. Потрібно терпіти ці недоліки публічності. Останні пару років з’явилися замовні репортажі, але, я думаю, що воно пройде, як проходить все інше.

- Цей борщ, про який Ви вказали, надто гарячий, бо всі прискіпливо дивляться за міським головою. Куди пішов, з ким пішов, в чому був одягнений, на чому приїхав... Є певна каста таких мисливців за сенсаціями. Сенсація із громадянством, здавалося, трохи затихла, але бачу, що знову повернулася.
- Вона не повернулася, а просто продовжується. Є пара моральних і фізичних імпотентів, які фінансують все це. Це люди, які нічим в житті не займаються, окрім оббріхування когось. Реагувати на по-дібне в мене немає потреби, бо відповідаю за свої слова і дії. На жаль, мої опоненти цього ніколи не робили, тому вимагати від них цього, було б смішно.

- Перейдемо вже до професійних запитань. Наше місто одне із перших на Вінниччині прийняло місцевий бюджет. Яка ресурсна база та фінансова спроможність до розвитку в 2016-у? Дайте оцінку.
- Хочу зазначити, що ми - єдине місто, яке нікого не звільнило від сплати податку, щоби бути відпо-відальними перед жителями громади, бо повинні забезпечити заробітну плату і всі необхідні виплати усім соціальним категоріям, не кажучи про лікарів, вчителів, вихователів, чиновників.
Рік завершуємо позитивно, з певним плюсом. Більше того, ми, не дивлячись на складність ситуації, в якій знаходиться в цілому держава, багато чого зробили і робимо за досить високими європейськими стандартами. І тут потрібно подякувати усім службам, які працювали для наповнення бюджету. Ми намагалися раціонально використовувати кожну копійку. Обмеження чи економію починали особисто із себе, з виконавчого комітету Мо-гилів-Подільської міської ради, і я дуже вдячний за розуміння новому депутатського корпусу. Він практично на 80 % оновлений, бачу справжнє прагнення конструктивно працювати. Раніше роками бачив бажання деяких депутатів деструктивно працювати. Сьогодні ж, незалежно від політичного окрасу, абсолютна підтримка і розуміння того, щоби на перспективу Могилів-Подільський ставав кращим.

- Що новий бюджет дасть можливість зреалізувати?
- Ми, щоб не гнівити Бога, не будемо розпо-відати про наші плани, вони амбітні і не будуть меншими, ніж у поточному році. Прагнемо зробити багато цікавого і, головне, - необхідного. Акцентуємо на зміні геополітики Могилева-Подільського. Повинні зробити місто торгівельно-туристичною Меккою, створити ту інфраструктуру, під яку можемо запросити гостей. І я переконаний, що майбутнє Могилева-Подільського - це життя за рахунок людей, які до нас приїжджатимуть. Будемо працювати в даному напрямку..

- Питання, яке потребує обговорення, це децентралізація. Те, що потрібна, – однозначно. Але необхідно також цією децентралізацією розумно розпорядитися. Перший крок в об’єднавчому процесі ми пройшли, так і не об’єднавшись з сусідніми сільськими громадами. Як гадаєте, чому села не відгукнулися, адже і так їхня життєдіяльність пов’язана з Могилевом? Логіки, здається, немає.
- Не буде логіки до тих пір, поки буде так, що одна громада створює інфраструктуру, а інші нею користуються. Між самодостатнім Могилевом і навколишніми селами навіть немає санітарного розриву. Тобто, вони користуються нашою інфрастуктурою, викидають нам сміття, виховують тут своїх дітей, користуються нашими дорогами і при цьому мають велику кількість ораної землі, земельні паї, а жителі міста цього не мають. А ще деякі сільські ради витрачають на навчання одного учня більше 30 тисяч гривень і думають, що це все буде продовжуватись. Думаю, що в перспективі щодо децентралізації держава прийме жорстке рішення.

- Піднімаючи дану тему, я мала розмову з сільськими головами та селянами. Ви знаєте, вони ніби і не проти, однак є у них багато запитань до закону та його реалізації. Чи збережуть сільські жителі пільги, чи не заберуть землі (а у них і по 40 - 50 сотих). У них є надія, що зможуть самостійно проіснувати і вкласти кошти в розвиток своєї громади. А ще, що прикметно, не вірять нікому: ні владі вищій, ні місцевій.
- Право людей не довіряти, але якщо вони цю владу вибирають, то повинні з нею працювати. Закон про децентралізацію не стосується приватної власності і взагалі власності на будь-що. Ми йдемо (і, дай Бог, прийдемо) до втрати взагалі пільг, вони будуть тільки адресними. Це - реальні пільги. Усі будуть покладені в рівні умови. Тут проблема в іншому, в тому, що завжди використовував наш ворог: два українці - три гетьмани. Це - проблема ментальності, і вона, я переконаний, теж буде змінюватись. За все, чим користуєшся, потрібно платити.

- Ваша позиція: нехай процес йде своєю чергою?
- Якщо взяти за приклад наших друзів-поляків, то їх також вмовляли, а потім вранці вони прокинулись під постанову уряду - і все. До речі, проект постанови КМУ про добровільне об’єднання давав сер-йозні європейські кошти на розбудову територіальних громад. Сьогодні, я переконаний в тому, що вже жителі міста не дадуть погодження на приєднання навколишніх сіл, бо нам треба буде вкладати кошти в розвиток ще й їхньої інфраструктури, аби вирівняти ситуацію з рівнем надання послуг, з дорогами та комунікаціями. Тому я не знаю, кому від цього краще. В подальшому, якщо будуть пропозиції, вже міська громада буде вирішувати.

- Зараз проходить реформування правоохоронної системи, міліція стала по-ліцією. Чи задумувались Ви, як міський голова, про створення муніципальної поліції?
- Ми повинні дочекатись втілення в життя усього пакету децентралізації, який буде передбачати чималу кількість змін. І, безумовно, нам потрібно буде наводити порядок. Порядку більше потребує наша свідомість. Усі повинні жити за певними критеріями і вимогами, поважати сусіда, зустрічного пішохода, ми повинні відчувати, що живемо у суспільстві, у громаді, де є взаємні вимоги. Коли це відбудеться, актуальність муніципальної поліції втратиться, тоді поліція просто виконуватиме свої обов’язки. Сподіваюся, що протягом 2016 року це станеться, і все стане на свої місця.

- Ми анонсували інтерв’ю з міським головою, і хто з могилівчан волів звернутися до Вас, ставив запитання чи пропозиції. Я їх записала і тепер Вам передаю. Мешканці 119-го масиву просять в години пік, уранці і ввечері, скоротити інтервали між маршрутками, щоб можна було зручно і вчасно добратися з 119 р-ну.
- Абсолютно слушна і розумна пропозиція подов-ження на годину часу перевезення і питання інтервалу руху. Зараз готується рішення виконавчого комітету, і перевізник буде зобов’язаний його виконати. Питання перенесення останнього рейсу на годину пізніше вже практично вирішене.

- Прохання від мешканців проспекту Незалежності - звернути увагу на зупинку, що на початку проспекту. Це стара, металева зупинка, де протікає дах, немає сидінь... Просять її відремонтувати.
- Ця зупинка взагалі несе небезпеку людям, бо то вже не зупинка, а пара тонн металобрухту. Весною нею і займемося, але зробимо краще: покладемо сучасну зупинку, на зразок тих, що вже встановлені. Подібна була біля монтажного технікуму, ми її вже замінили: полегшили конструкцію, осучаснили. Думаю, що із цією ми розберемося теж. У нас це в планах.

- Ще одне запитання - щодо освітлення проспекту Незалежності. На ділянці від центру зайнятості до тублікарні освітлюється тротуар лише з одного боку. Ліхтарі на стовпах ледь-ледь світять, з правого боку тротуар взагалі неосвітлений. Люди ввечері змушені ходити з ліхтариками, тож просять відновити належне освітлення.
- Прошу трохи потерпіти. На правому боці встановимо антивандальні ліхтарі, на п’ятиметровому рівні. Зараз готуємо проект. Тому не встановлювали там додаткових опор і ліхтарів, бо хочемо змінити форму освітлення. Змінимо її в 2016 році, прошу ще трошки потерпіти. Тротуар скоро не зробимо, можливо, місцями підрехтуємо.

- Мешканці будинків по вул. Київській, 17, 21, 23 мають питання щодо благо-устрою дороги, що перед в’їздом - просять покласти асфальт.
- Поки нічого не можу сказати щодо перспектив вирішення даного питання, тому прошу людей звернутися з письмовою заявою для того, щоб були підстави попрацювати над цим. Треба розробити відповідний проект, підготувати рішення.

- Є прохання покращити благоустрій кладовища на Сонячному. Там грунтова дорога, ями під час дощу перетворюються в моря і перешкоджають проходженню транспорту. Прохання краще прибирати, заасфальтувати стежки, зробити зонування кладовища, поставити огорожу, тощо.
- А після кого прибирати кладовище?

- В будь-якому разі прибирати потрібно.
- Його прибирають, але, на жаль, рівень безкультур’я досить високий. Я хотів би, аби люди більш відповідально до цього поставилися, коли насмітили – прибирайте. Це голе поле, де вітер усе розвіває, приходиться збирати рештки у радіусі кілометра від цвинтаря. На цвинтарі для збору сміття виділене місце позаду вбиральні, спеціально зроблене так, щоби вітер не роздував, і я прошу громадян зносити сміття туди.
Щодо нижнього кладовища. Там існує заборона на поховання, однак поведінка громадян інколи виходить за межі розуміння: викопують старі сторічні могили і ховають людей.

- Даруйте, але ж самі не викопують, певно, отримують дозвіл на те?
- Дозволу не отримують. Якщо місце раніше було залишене (сімейне місце, родове) – поховання можливі. Офіційно нижній цвинтар закритий для поховання. Однак переходять на старе польське, єврейське кладовище, викопують могили, де стоять 200-річні пам’ятники, зафіксовані у енциклопедіях, переліках. Через те ми розробляємо положення, приведемо у відповідність і нижній, і верхній цвинтарі.

- Прохання навести порядок в стихійній торгівлі, що поруч авторинку, на розі вулиць Стависької і Тропініна. Там стоїть старезний бусик, без коліс, з нього ведуть торгівлю овочами і фруктами, саме на проїжджій частині. Жінка, яка телефонувала, сказала, що мало з онучкою не потрапила в ДТП за цієї машини. Просили прибрати.
- Звісно треба прибрати, у них немає дозволу торгувати.

- Вам вдячні мешканці вулиці Баранова за прокладений водогін. А ще вони просять відремонтувати тамтешню дорогу.
- Міська влада буде ремонтувати усі гірські дороги. На все свій час, бо ми не в змозі фізично і матеріально зробити все. Тож прошу потерпіти. Разом із вами, крок за кроком, будемо все робити. Спочатку центральні вулиці, а далі - кожна вуличка, кожен двір, тупик чи провулок. Ми максимально використовуємо наші фінансові можливості.

- «Краяни» познайомились нещодавно із добровольцем, бійцем ЗСУ – Денисом Войцехівським, який 9 місяців на передовій, у Мар’їнці, де отримав черепно-мозкове поранення. Нині, після операції, перебуває вдома на реабілітації. Однак йому ще потрібна операція, мають встановити металеву пластину на пошкоджену в черепі ділянку. Одна лише пластина коштує 5 тисяч гривень, а ще ліки і таке інше. Його історія і відданість обов’язку та Вітчизні дуже нас схвилювала («Краяни» про це розповідали). Денис надто сором’язливий, аби просити за себе, а в нього ще двоє дітей, і тому ми через газету та телебачення оголосили благодійний збір коштів для воїна. Чим може йому допомогти влада?
- Ми знаємо про нього і допоможемо. Працюємо у цьому напрямку. Кошти фактично вже зібрані, до акції долучилися працівники міськвиконкому, комунальних підприємств, бізнесмени. Я схиляю голову перед такими патріотами, які захищають нас. Честь, хвала і слава героям! Ми зробимо усе належне, щоби такі люди відчували себе реальними героями. Нещодавно на сесії міської ради ми вручили орден «За мужність» ще одному нашому герою - Олександру Сарабуну. Він, до речі, вже поїхав на фронт, приступив до виконання своїх військових обов’язків. З таких незламних, мужніх людей і складається майбутнє України. Вони будуть стержнем майбутнього, де не буде місця фальші, брехні. Думаю, що ці патріоти покладуть на місце всіх шарлатанів, які видають себе за «героїв війни» чи «героїв Майдану».
До слова: ми почали підготовку будівництва Меморіалу героїв, на спорудження якого плануємо використовувати лише громадські кошти. Будуватимемо його разом.

- Продовжимо серію непротокольних запитань. У Вінницькій області Ви - найстильніший міський голова. Чи впливає імідж міського голови на імідж міста?
- Безумовно, так. Коли приїжджає будь-який ке-рівник з Могилева-Подільського на нараду, його сприймають як інтелігента. Ось і все. Могилів-По-дільський взагалі має репутацію найсучаснішого, найінтелигентнішого, європейського міста. Тому що тут найбільша колоритність, найбільша кількість навіть бутиків, автомобільного транспорту, тут вперше почали бізнес. Все базується не на вартості, а на розумі, місто вирізняється особливою творчою думкою. Безумовно, я, як міський голова, повинен тримати це реноме і прагну це робити. І так робить кожний керівник чи бізнесмен, ми маємо своє обличчя – Могилів-Подільське.

- Хто для Петра Бровка є авторитетом?
- Абсолютно будь-яка людина, яка сама себе творить. Навіть якщо вона ремонтує взуття чи прибирає вулицю краще, ніж інші, - я це вітаю. У мене однокласник працює в комунальній службі, я щодня з ним бачусь. Він наскільки відповідально ставиться до своєї роботи, що заслуговує у мене на найвищу повагу.

- Чи відчули, що зараз Ви міський голова, але вже в нових обставинах, громада змінилася?
- Безумовно, громада змінилася, вона живе європейськими цінностями. Так, у нас ще псують дорожні знаки, але в порівнянні у відсотках - набагато менше. Відчувається повага до людей, навіть в транспорті, чи коли переходить дорогу пішохід. Це не залежить від віку чи якогось іншого чинника - це взаємна повага. Це ті видимі позитивні зміни, крок вперед. Люди почали цінувати розумне, гарне, необхідне. Містяни змінюють цінності. Так, слава нам усім необхідна, але більшість починає розуміти, що воля і гідність - дорожчі.

- Посада мера - відповідальна і складна. Ви - звичайна людина. Чи бувають такі моменти, коли не хочеться іти на роботу?
- Справді, такі моменти бувають. Провокує на це внутрішній біль від деяких непорозумінь, але змушений їх долати. У мене немає і ніколи не було (як думають окремі) бажання триматися за крісло, бігати з папірцями – не в цьому сенс мого життя. Є багато чого цікавішого, і я прагну цього не забувати. Для мене особиста свобода, приватне життя набагато дорожчі за усе інше. Ніколи не поступлюся особистим заради того, що мені можуть нав’язати.

- Де Петра Бровка можна побачити у Могилеві-Подільському, окрім стін міської ради? Де улюблені місця відпочинку, де Вам затишно і комфортно?
- Дуже подобається центральна частина міста, подобається гірський масив, де у мене колись було підприємство. Там зовсім інша аура, ти дивишся на місто, на ущелину, все виглядає як єдине ціле. Дуже цікавий берег Дністра, сам Дністер. Він настільки позитивний, настільки потужну енергію несе, що тим захоплюєшся. Надзвичайно цікава Бронницька гора, Серебрійський край. Одним словом, якщо дивитися на наше місто з гори – все захоплююче і виглядає як суцільний природний парк.

- В переддень Нового року прийнято замовляти бажання. Які бажання Ви б замовили собі, місту і країні?
- Перемоги. Миру. Повної і всеоб’ємної асо-ціації із європейською спільнотою, безвізовий режим. Вітаю усіх могилівчан з Новим роком, бажаю нового щастя і мирної радості! Хай для всіх Новий рік буде не просто новим, а щасливим, сповненим різдвяної щедрості, добра та процвітання.

А моє побажання - аби ваші меседжі стали реальністю такого близького наступного року. Миру нам і Україні. А ще віри, бо саме вона допоможе в тому, щоб всі бажання в обов’язковому порядку збулися в 2016 році! Нехай наш корабель «Україна» зупиниться на зупинці «Мир». І це слово навіки впишеться в матрицю України

Тетяна Фоменко


Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.


Другие новости по теме:
[color=#3333FF]

  • СІМ ЗАПИТАНЬ МІСЬКОМУ ГОЛОВІ
  • Результативність влади - в конкретних справах
  • «Твій місцевий депутат»
  • Один день з робочого тижня міського голови
  • Юрій Дубецький : « Міліція повинна працювати як сфера обслуговування населе ...
  • [/color]

    Комментарии (0)  Распечатать
     
     
    | автор: root | Дата: 30 декабря 2015 | Просмотров: 954  
     

      Информация  
      Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.  
     
       
     
     
     
    мова/язик/language

    Логин
    Пароль
     

     
    «    Декабрь 2017    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
    31
     

     
     
     

     






    35 000 компаний рекламируют свои товары и услуги здесь!
    Купим рекламу на вашем сайте.

    AlfaInternet.su - бесплатная регистрация сайтов в каталогах поисковиках реклама сайтов
    Курсы валют
     
             
             
     
     
    support DIPTOWN.INFO design studio
     
    Яндекс.Метрика