Главная
Новости
События
Информация
Новости гостей

Бизнес-портал
Форум
Чат
Галерея


Контакты
Поиск
Статистика

 

 


ISP Поділля-Телепорт
Iнтернет-магазин Bionet
Iнтернет-магазин Компютерна техніка

 

 
Новый дизайн сайту

Краще ніж старий
Гірше ніж старий
Я тут уперше
 

 
Апрель 2018 (8)
Март 2018 (2)
Февраль 2018 (26)
Январь 2018 (7)
Декабрь 2017 (76)
Ноябрь 2017 (87)
Октябрь 2017 (61)
Сентябрь 2017 (69)
Август 2017 (50)
Июль 2017 (56)
Июнь 2017 (93)
Май 2017 (91)
Март 2017 (3)
Февраль 2017 (1)
Сентябрь 2016 (10)
Август 2016 (4)
Июль 2016 (19)
Июнь 2016 (12)
Май 2016 (9)
Апрель 2016 (17)
Март 2016 (22)
Февраль 2016 (34)
Январь 2016 (23)
Декабрь 2015 (52)
Ноябрь 2015 (21)
Октябрь 2015 (24)
Сентябрь 2015 (29)
Август 2015 (20)
Июль 2015 (17)
Июнь 2015 (18)
Февраль 2014 (3)
Январь 2014 (9)
Декабрь 2013 (3)
Ноябрь 2013 (1)
Октябрь 2013 (12)
Сентябрь 2013 (9)
Август 2013 (8)
Июль 2013 (6)
Июнь 2013 (10)
Май 2013 (8)
Апрель 2013 (16)
Март 2013 (8)
Февраль 2013 (4)
Сентябрь 2012 (9)
Август 2012 (6)
Июль 2012 (15)
Июнь 2012 (15)
Май 2012 (10)
Апрель 2012 (16)
Март 2012 (16)
Февраль 2012 (4)
Январь 2012 (2)
Декабрь 2011 (15)
Ноябрь 2011 (8)
Октябрь 2011 (20)
Сентябрь 2011 (9)
Август 2011 (6)
Июль 2011 (12)
Июнь 2011 (12)
Май 2011 (12)
Апрель 2011 (6)
Март 2011 (11)
Февраль 2011 (8)
Январь 2011 (8)
Ноябрь 2010 (7)
Август 2010 (1)
Июль 2010 (1)
Май 2010 (2)
Март 2010 (1)
Февраль 2010 (8)
Январь 2010 (3)
Ноябрь 2009 (1)
Октябрь 2009 (1)
Сентябрь 2009 (5)
Август 2009 (7)
Июль 2009 (2)
Июнь 2009 (2)
Май 2009 (7)
Апрель 2009 (22)
Март 2009 (2)
Декабрь 2008 (1)
Октябрь 2008 (4)
Сентябрь 2008 (1)
Август 2008 (11)
Июль 2008 (2)
Май 2008 (1)
Февраль 2008 (1)
Октябрь 2007 (1)
Сентябрь 2007 (4)
 




 
Могилев-Подольский городской сайт » Олександр Сарабун: про дембель, виховання «сепарів» та пошуки себе в мирному житті

  --- : Олександр Сарабун: про дембель, виховання «сепарів» та пошуки себе в мирному житті  
 
Олександр Сарабун: про дембель, виховання «сепарів» та пошуки себе в мирному житті



Олександр Сарабун: про дембель, виховання   «сепарів» та пошуки себе в мирному житті


Боєць 46-го батальйону «Донбас – Україна» з позивним «Вінниця» Олександр Сарабун від моменту нашої останньої зустрічі не змінився - з таким же гострим почуттям гумору, що й раніше. Спілкування з ним – одне задоволення: все чесно, відверто і без прикрас. Правда, цього разу він більше посміхався і виглядав задоволеним.



Задоволення отримує від того, що вдома. «Прийняв рішення повернутися,- каже Олександр, - досить, вже навоювався. Нехай інші йдуть захищати Батьківщину. Хочу трохи відпочити, відійти». Знаючи Сашу, вірю, що пішов би й втретє, однак чоловік на протезі - вже не той вояка. Проте сили волі та мужності у нього хоч відбавляй, вистачить на цілу роту. Таких, як Сарабун, інвалідів зі складною ампутацією, що повернулися в стрій, лише двоє на всю Україну. Навіть його командир дивувався, як з такою формою ампутації, можна воювати. А «Вінниця» й тут проявив силу характеру, довів, що може. Навіть частіше бував на передовій, ніж дехто зі здорових бійців – як каже, просто не міг всидіти без адреналіну. А той адреналін може вартувати життя! Спершу не подавав виду, що важко, і навіть застри-бував на броню БТРа, немов з обидвома ногами. Поки не пошкодив кістку, до якої кріпиться протез та не розірвав сухожилля здорової ноги, яка прийняла на себе все навантаження. Довелося знову робити операцію. В шпиталі пробув недовго і, як тільки-но дозволили лікарі, повернувся на передову. Батальйон доручив йому займатися матеріальним забезпеченням, співпрацювати з волонтерами.
Ще одна ноша, яку на себе звалив «Вінниця» - перевиховання сепаратистів. «Наш батальйон ділився з місцевими мешканцями провізією, - розповідає Олександр. – Розвозячи хліб чи крупи, спілкувався з місцевими. До них вже стало доходити, який «мир» принесла Росія та їхня Новоросія. Якщо раніше вони називали нас фашистами, то тепер тон розмови змінився, а ми для них стали украми або укропами. Зараз вони чекають на нашу допомогу, бо ро-сійська гуманітарка вже не приходить, а якщо й прийшла – то неякісна, хліб завше зіпсований. А хвалену ахметовську (ред. - фонду Р. Ахметова) допомогу взагалі віддають домашнім тваринам: борошно, як цемент, ним лише хату штукатурити». Боєць розповідає про свої ноу-хау у виховному процесі з «сєпарами», як розучував з ними гімн України, влаштовував дебати на історичні теми. «З таких баталій я виходив переможцем. По-іншому з ними не виходить, бо російська пропаганда сильно задурманила їм голову. І той дурман не так просто вибити», - пояснює Олександр.

Олександр Сарабун: про дембель, виховання   «сепарів» та пошуки себе в мирному житті



Перше відчуття радості від того, що вдома, затьмарили лікарі обласної МСЕК, які хотіли призначити бійцю з ампутованою ногою другу групу інвалідності тільки на рік, а не пожиттєво. «Як можна давати на рік, невже за рік нова нога виросте?, – обурюється Олександр. – Якби не наш міський голова, не його втручання, то через рік я знову б ходив по кабінетах. Ставлення цієї «контори» (МСЕК) до таких, як я, - це знущання над людиною. Дякуючи Петру Бровку, який вийшов на губернатора, а київські волонтери - на МОЗ і тоді зі скрипом таки дали групу довічно».
Олександр Сарабун розвозить подарунки з фронту тим, хто передавав допомогу бійцям батальйону, надсилав посилки; проводить зустрічі в навчальних закладах міста та району. Допомагають йому в цьому волонтери.
Наш земляк став телезіркою, його "розхоплюють" різні телеканали, він - бажаний учасник теле - та фотопроектів про героїв АТО. Прийняв пропозицію міського голови взяти участь в організації міської ради ветеранів АТО.
Двері його оселі, яку виділила раніше міська рада, практично не зачиняються. На вогник до демобілізованого заходять знайомі та родичі. Де знаходиться його квартира, можна швидко знайти, піднявши очі на балкон п’ятого поверху, який яскраво розфарбований в кольори державного прапора.
Коли залишається на самоті, каже, що нудиться в чотирьох стінах. Зрозуміло, що перехід з воєнного до мирного життя буде нелегким, особливо психологічно. Треба знайти себе - і Олександр Сарабун шукає. В якій сфері застосує свій досвід - не знає, однак безперестанку думає про це, прагне бути корисним. Головне, аби були поруч люди, які його розуміють і підставлять плече. А вони у нього є.


Тетяна Фоменко


Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.


Другие новости по теме:
[color=#3333FF]

  • «Моя місія виконана, - підсумував свій бойовий шлях демобілізований Олексан ...
  • ВІН ЗАХИЩАЄ БАТЬКІВЩИНУ
  • Почесний громадянин міста в 29 років
  • Ектор на фронті, а в мирному житті – просто Ігор
  • Андрія Бровінського нагороджено орденом «За мужність» Державну відзнаку пер ...
  • [/color]

    Комментарии (0)  Распечатать
     
     
    | автор: root | Дата: 15 февраля 2016 | Просмотров: 688  
     

      Информация  
      Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.  
     
       
     
     
     
    мова/язик/language

    Логин
    Пароль
     

     
    «    Ноябрь 2018    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
     
     

     
     
     

     






    35 000 компаний рекламируют свои товары и услуги здесь!
    Купим рекламу на вашем сайте.

    AlfaInternet.su - бесплатная регистрация сайтов в каталогах поисковиках реклама сайтов
    Курсы валют
     
             
             
     
     
    support DIPTOWN.INFO design studio
     
    Яндекс.Метрика